На півдні Одещини є місце, де дорога тягнеться між степом і солоною водою, над лиманами кружляють пелікани, а на обрії іноді з’являється рожева смуга фламінго. Тут немає набережних із кафе, прокату шезлонгів чи звичних курортних розваг. Головна пам’ятка Тузлівських лиманів — сама природа.

Національний природний парк розташований у Білгород-Дністровському районі, між Дністром і Дунаєм. До нього входять 13 морських лиманів, ділянки чорноморського узбережжя, піщаний пересип і залишки справжнього причорноморського степу. Загальна площа парку становить 27 865 гектарів. Охоронний статус ця територія отримала у 2010 році, а система лиманів Шагани — Алібей — Бурнас ще з 1996 року належить до водно-болотних угідь міжнародного значення.

Де розташовані Тузлівські лимани

Лимани простягнулися вздовж морського узбережжя південної частини Одещини. Найвідоміші серед них — Шагани, Алібей і Бурнас. До системи також належать Малий Сасик, Джантшейський, Хаджидер, Карачаус, Будури, Курудіол та інші водойми.

Від Чорного моря їх відділяє вузький піщаний пересип. Подекуди його ширина становить лише кілька десятків метрів. З одного боку лежить неспокійне море, з іншого — тихе мілководдя, де годуються тисячі птахів. Загальна довжина пересипу сягає приблизно 40 кілометрів.

Адміністрація національного парку розташована в Татарбунарах, але його природні території розкидані навколо кількох громад і сіл. Тому їхати сюди без попередньо узгодженого маршруту — не найкраща ідея.

Чому тут так багато птахів

Тузлівські лимани лежать на одному з головних міграційних шляхів уздовж північно-західного узбережжя Чорного моря. Навесні та восени птахи зупиняються тут, щоб відпочити й набратися сил перед подальшим перельотом.

Мілководні лимани добре прогріваються, у них багато дрібної риби, ракоподібних та іншого корму. Піщані острови й коси дають птахам можливість відпочивати подалі від людей і наземних хижаків.

На території парку зафіксовано майже 300 видів птахів. Частина з них залишається на літо, інші прилітають лише під час сезонних міграцій. На офіційній сторінці парку зазначено, що через його територію протягом року може проходити близько мільйона мігруючих птахів.

Навіть без рідкісних видів спостерігати тут є за чим. На лиманах можна побачити чапель, бакланів, мартинів, крячків, куликів, лебедів, качок і хижих птахів.

Де побачити рожевих пеліканів

Рожеві пелікани — одні з найпомітніших мешканців Тузлівських лиманів. Їх важко сплутати з іншими птахами: великі світлі тіла, довгі дзьоби й широкі крила добре видно навіть здалеку.

Пелікани часто тримаються групами. Під час годування вони можуть шикуватися півколом і разом заганяти рибу на мілководдя. Іноді над лиманом підіймаються цілі зграї, які здалеку нагадують повільну білу хмару.

Найбільше шансів побачити пеліканів у теплий період — від весни до осені. Проте конкретне місце їхнього перебування змінюється залежно від рівня води, кількості риби, вітру та присутності людей.

Під’їжджати до зграї автомобілем або намагатися підійти ближче заради фотографії не варто. Потривожені птахи залишають зручну ділянку й витрачають сили на переліт. Для спостереження краще мати бінокль або фотоапарат із довгофокусним об’єктивом.

Коли у Тузлівських лиманах з’являються фламінго

Ще кілька десятиліть тому поява рожевих фламінго на Одещині сприймалася як рідкісна випадковість. Тепер вони повертаються до Тузлівських лиманів майже щороку, хоча кількість птахів і тривалість їхнього перебування постійно змінюються.

У 2023 році фламінго вперше успішно загніздилися на території парку та вивели близько 200 пташенят. Це стало винятковою подією для української орнітології. У наступні роки птахи знову намагалися створювати колонії, однак через воєнний вплив і постійне турбування гніздування не завжди завершувалося успішно.

У 2026 році перші невеликі зграї помітили вже 27–28 лютого. Навесні птахи продовжували шукати безпечні місця на різних лиманах, зокрема поблизу природоохоронної ділянки «Тузлівська Амазонія».

Побачити фламінго вдається не кожному відвідувачу. Сьогодні вони можуть стояти на одному лимані, а завтра перелетіти на десятки кілометрів. Їхня присутність залежить від солоності води, кормової бази, погоди та безпеки.

Тому обіцянка екскурсії, під час якої туристам гарантовано покажуть фламінго, має насторожити. Дика природа не працює за розкладом.

Чому фламінго рожеві

Молоді фламінго мають сірувате або майже біле пір’я. Рожевого кольору вони набувають поступово завдяки природним пігментам, які отримують із їжею.

У солоних водоймах птахи живляться дрібними ракоподібними, личинками, водоростями та іншими організмами. Саме каротиноїди в кормі забарвлюють їхнє пір’я.

Насиченість кольору в різних птахів відрізняється. Тому в одній зграї можна побачити майже білих, ніжно-рожевих і яскравіших дорослих особин.

«Тузлівська Амазонія»

Однією з найцікавіших частин парку вважають екологічний маршрут «Тузлівська Амазонія». Він проходить територією з лиманами, очеретяними заростями, степовими ділянками та місцями концентрації водоплавних птахів.

Назва трохи жартівлива. Тропічного лісу тут, звичайно, немає. Проте серед очерету й мілководних проток місцевість справді виглядає несподівано зеленою для посушливого півдня Одещини.

На маршруті можна познайомитися з природою водно-болотних угідь, побачити колонії птахів та дізнатися, як лимани сполучаються з морем. Офіційні матеріали парку описують цей напрямок як один із маршрутів для знайомства з місцевими ветландами.

Під час воєнного стану доступ до маршруту може бути обмежений. Поїздку потрібно заздалегідь погоджувати з адміністрацією парку.

Яким є дикий степ Одещини

Птахи — не єдина причина їхати до Тузлівських лиманів. Тут збереглися ділянки причорноморського степу, який майже зник в інших частинах області через розорювання.

Навесні степ виглядає найяскравіше. Серед молодої трави з’являються дикі тюльпани, півники, горицвіти та інші рослини. Влітку кольори стають стриманішими: жовта трава, сріблясті кущі, пилова дорога та синя смуга лиману на обрії.

На перший погляд степ може здатися порожнім. Насправді в траві живуть ящірки, комахи, дрібні ссавці й наземні птахи. Тут можна почути жайворонків, побачити канюка або лунів, які повільно оглядають територію з висоти.

Особливе враження справляє простір. Навколо майже немає високих дерев і будівель, тому небо здається значно більшим, ніж біля Одеси.

Коли краще їхати на Тузлівські лимани

Кожен сезон має свої переваги.

Весна підходить для спостереження за міграцією птахів і степовим цвітінням. У цей час повертаються пелікани, можуть з’являтися фламінго, а температура ще не стає виснажливою.

Літо дає можливість побачити великі скупчення водоплавних птахів. Проте вдень у степу дуже спекотно, тіні майже немає, а ґрунтові дороги вкриваються пилом.

Осінь — ще один важливий період міграції. Птахи збираються у зграї перед перельотом, а спека поступово слабшає.

Найкращий час доби — ранній ранок або кілька годин перед заходом сонця. Опівдні птахи менш активні, повітря тремтить від спеки, а фотографувати на великій відстані стає складно.

Як дістатися до Тузлівських лиманів

Відстань від Одеси до Татарбунарів становить близько 160 кілометрів. Далі маршрут залежить від того, яку частину парку дозволено відвідати.

Їхати власним автомобілем зручніше, але частина дороги може проходити ґрунтовими ділянками. Після сильного дощу вони стають важкопрохідними навіть для звичайного легковика.

Самостійно будувати маршрут за випадковими позначками на онлайн-картах не варто. Частина доріг веде до заповідних, прикордонних або потенційно небезпечних територій.

Найбезпечніший варіант — заздалегідь зв’язатися з адміністрацією національного парку, уточнити доступні локації та домовитися про супровід працівника або офіційного гіда.

Що взяти із собою

Для поїздки знадобляться закрите зручне взуття, головний убір, запас питної води та засіб від комах. У теплий сезон сонце тут сильне навіть уранці, тому варто взяти сонцезахисний крем.

Бінокль значно змінює враження від поїздки. Без нього фламінго на протилежному березі можуть виглядати як ледь помітні світлі крапки.

Одяг краще обирати спокійних природних кольорів. Яскраві речі, гучна музика та різкі рухи привертають увагу птахів.

Також варто завантажити офлайн-карту, зарядити телефон і взяти зовнішній акумулятор. Мобільний зв’язок на окремих ділянках нестабільний.

Правила поведінки в національному парку

Тузлівські лимани — не звичайна заміська зона для пікніка. Тут діє природоохоронний режим.

Не можна під’їжджати до пташиних колоній, заходити на острови, наближатися до гнізд, запускати дрони без дозволу або випускати собак без повідця. Не слід зривати степові квіти, збирати яйця, мушлі чи інші природні об’єкти.

Сміття потрібно забирати із собою. Розпалювання вогню в сухому степу особливо небезпечне: пожежа поширюється за лічені хвилини й знищує гнізда, рослини та дрібних тварин.

Спостереження має відбуватися на такій відстані, щоб птахи не змінювали поведінку. Коли зграя починає нервувати, витягувати шиї, відходити або готуватися до зльоту, людина вже підійшла надто близько.

Обмеження під час війни

Територія парку розташована у контрольованому прикордонному районі. Деякі природні ділянки та під’їзні дороги можуть бути закриті через воєнний стан, роботу прикордонників, небезпеку обстрілів або мінування узбережжя.

Навіть коли в інтернеті є старий опис маршруту, це не означає, що ним можна користуватися сьогодні. Ситуація змінюється, тому перед виїздом необхідно отримати актуальне підтвердження від адміністрації парку та дотримуватися вимог військових і прикордонних служб.

Не варто самостійно виходити на морський пересип або намагатися дістатися до узбережжя польовими дорогами. Це стосується і ділянок, які до повномасштабної війни були популярними серед туристів.

Чому варто побачити Тузлівські лимани

На Одещині залишилося не так багато місць, де природа визначає правила, а людина залишається лише гостем.

Тут немає гарантії, що фламінго стоятимуть біля дороги. Пелікани можуть перелетіти на інший лиман, степова злива — зіпсувати дорогу, а сильний вітер — змінити плани на день. Саме ця непередбачуваність і відрізняє національний парк від звичайної туристичної локації.

Тузлівські лимани варто відвідувати не заради однієї фотографії рожевого птаха. Найцікавіше тут — побачити цілу систему: солону воду, море за вузькою косою, степ, рибу, комах і величезні зграї, які щороку проходять одним із найдавніших природних маршрутів.

Коли над тихим лиманом одночасно підіймаються сотні птахів, стає зрозуміло, чому цю територію охороняють. І чому знайомство з нею краще починати не з питання «як підійти ближче», а з уміння вчасно зупинитися й просто дивитися.